Ukraine
Украина

Офіційна назва - Україна (Ukraine, англ.). Слов'янське слово «Україна» вперше згадується у Київському літописному зводі за Іпатіївським списком від 1187 року. Етимологія слова «Україна» достеменно не відома. Згідно з однією із теорій, воно означає «окраїну» або «прикордоння». Згідно з іншою теорією, якої притримуються більшість українських дослідників, «Україна» походить від слів «країна» або «край».

Географічне положення - Україна розташована у центрі Східної Європи. Вона має спільні сухопутні державні кордони з Білоруссю на півночі, з Польщею на заході, зі Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою на південному заході та з Росією на сході. Південь України омивається Чорним та Азовським морями. Морські кордони вона має з Румунією та Росією. Територія України витягнута з заходу на схід на 1316 км і з півночі на південь на 893 км, лежить приблизно між 52°20' та 44°23' північної широти і 22°5' і 41°15' східної довготи.

Загальна площа - становить 603 700 кв.км, що складає 5,7 % території Європи і 0,44 % території світу. Україна є найбільшою країною, яка повністю знаходиться в Європі.

Населення - 45 млн 553 тис. осіб (на 1 січня 2013 р.), серед них: українці – 74%, росіяни – 21%, євреї – 1,5%. Окрім того, в країні проживає 400 тис. білорусів, 300 тис. молдован, 260 тис. поляків, греків, 90 тис. татар та ін. Середня тривалість життя: чоловіки – 65 років, жінки – 74 роки (липень 2010 р.).

Столиця - м. Київ - 2 млн 845 тис. осіб (на 1 cічня 2013 р.).

Інші великі міста (на 1 жовтня 2012 р.) - Харьків (1 млн. 423 тис. 343 осіб), Дніпропетровськ (988 тис. 714 осіб), Одеса (989 тис. 308 осіб ), Донецьк (959 тис. 893 осіб), Львів (749 тис. 446 осіб).

Адміністративний поділ - до складу України входять 27 адміністративних одиниць: 1 автономія (Крим), 24 області, які поділяються на 490 районів та 2 міста загальнодержавного значення (місто Київ — столиця України, та місто Севастополь).

Офіційна мова - українська.

Релігія - християнство. Основна частина віруючих - християни, серед яких більшість належить до православних церков. Католицизм представлений греко-католицькою та римо-католицькою церквами, існує велике число протестанських громад. Серед нехристияських релігій найпоширеніші іслам та іудаїзм.

Грошова одиниця - гривня=100 копійкам.

Національне свято - 24 серпня - День незалежності (1991 р.).

Державний прапор - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3, затверджений постановою Верховної Ради України від 28 січня 1992 року.
Жовто-сині барви символізували Київську Державу ще до хрещення Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом животворного Хреста. Після нашестя татарських орд Батия ця символіка зникла, але згодом відродилася в церковних оздобленнях, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-синіми кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше виробляються з синього полотнища, на якому жовтою фарбою наносять хрест, зорі, зброю, постаті святих.

Державний герб - герб держави Україна, один із трьох її офіційних символів поряд з прапором і гімном. Складається з Малого і Великого гербів. Наразі використовується лише Малий, що був затверджений 19 лютого 1992 року.
Центральною геральдичною фігурою обох гербів є тризуб - Знак Княжої Держави Володимира Великого.

Державний гімн - є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського. Офіційно «Музична редакція» державного гімну була прийнята Верховною Радою України 15 січня 1992 року, закон "Про Державний Гімн України" — 6 березня 2003 року.

 

Слова гімну:


"Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду".

Членство у міжнародних організаціях – ООН (04.10.1945), ЮНЕСКО (12.05.1945), ВПС (1947), ВООЗ (1948-членство поновлено у 1992), МОП (30.04.1954), МАГАТЕ (29.07.1957), ЄБРР (14.07.1992), МБРР (03.09.1992 ), МВФ (03.09.1992 ), ІКАО (09.09.1992), МОКП – Інтерпол (04.11.1992), ОБСЄ (30.12.1992), ІМО (28.03.1994), РЄ (09.11.1995), ВТО( 20.10.1997 ), ОЧЕС (01.5.1999), ФАО (29.11.2003), ГУАМ (23 травня 2006), СОТ (16.05.2008) та інші впливові міжнародні організації.

Довідник туристу:

Пожежна аварійно-рятувальна служба.................. 101

Міліція..................................................................102

Швидка медична допомога ...................................103

Аварійна газова служба ........................................104


ДОВІДКОВІ СЛУЖБИ
 

Платна довідкова служба про номери телефонів ....................109

Безкоштовна довідкова служба про номери телефонів аварійних,
екстрених і довідкових медичних установ...............................199

Довідкова кодів міст...............................................................153

Довідка поштових кодів..........................................................154

Державні свята офіційно оголошуються вихідними днями. До них належать і найбільші релігійні свята, які відзначає весь християнський світ. 

Державними святами в Україні є:
Новий рік — 1 січня,
Різдво Христове — 7 січня,
Міжнародний жіночий день — 8 березня,
День міжнародної солідарності трудящих — 1 і 2 травня,
День Перемоги — 9 травня,
Великдень (Пасха) — святкується за релігійним календарем,
Трійця — святкується за релігійним календарем,
День Конституції України — 28 червня,
День Незалежності України — 24 серпня.

Нещодавно Україна відзначила чергову річницю незалежності. Це — найвизначніше свято нашої держави. З кожним роком воно набуває все більшої творчості, супроводжується новими національними традиціями. У цей день державні діячі покладають віти до пам'ятників видатним постатям країни — Володимиру Святому, Тарасу Шевченкові, Михайлу Грушевському. На головній вулиці столиці — Хрещатику — відбувається святковий військовий парад.


Понад шістдесят свят вважаються неофіційними, вони не відзначені червоним кольором у календарі, здебільшого це професійні та міжнародні свята, які останнім часом увійшли до нашого суспільного життя, серед них — День св. Валентина (14 лютого), День національної культури (9 березня), День Матері (друга неділя травня), Міжнародний день людей похилого віку І. жовтня), День національної гвардії України (4 листопада), День української писемності та мови (9 листопада), Міжнародний день студентів (17 листопада), Міжнародний день інвалідів (3 грудня) тощо. Деякі з цих свят уже колись відзначалися. Так, День Матері перше святкувався в 1929 році на Галичині за ініціативою Союзу українок.


Православні українці мають понад 20 релігійних свят. Окрім Різдва, Великодня, Трійці, або Зелених свят, найбільш урочисто відзначаються Хрещення .9 січня), Благовіщення (7 квітня), Вербна неділя перед Пасхою та Покрова (14 жовтня). Багато релігійних урочистостей супроводжуються давніми народними звичаями. Зокрема, на Трійцю оселі прикрашають зеленими гілками клена, верби, липи, ясеня тощо. їх стромляють біля вікон, за ікони, а підлогу встелюють запашними травами: любистком, м'ятою, ласкавцями. є свято символізує глибоку пошану людини до природи, її краси та неповторності.


У серпні українці святкують три свята. Перший з них — медовий. У народі його ще звуть Маковієм (14 серпня). За звичаєм, у цей день ліпили вареники та пиріжки з маком. Другий Спас (Великий Спас)— яблучний (19 серпня). За переказами, саме на цей Спас князь Володимир прийняв хрещення. В стародавньому Києві в цей день освячували воду в Дніпрі, а потім у ній купалися люди, щоб очистися від лихої сили та уникнути хвороб. Тому в народі це свято ще нерідко називають «Спасом на воді». У цей день їдять яблука з медом, святять овочі та фрукти. Оскільки завершуються жнива, то це свято вважають ще святом врожаю. Третій Спас — горіховий - відзначають 29 серпня, коли достигають горіхи.

 

Великого поширення в Україні, особливо в сільській місцевості, набули народні свята, що пов'язані з початком або закінченням аграрних робіт. Зокрема, влітку, в період підготовки до збирання врожаю, весело святкують день Івана Купала, а восени — обжинки.
Останнім часом державні свята в Україні дедалі більше набувають національних ознак. До нас повертається багато прекрасних звичаїв.

Приміром, у перший день Нового року в оселях усе частіше лунають дзвінкі щедрівки:
Сію, вію, посіваю, з Новим роком всіх вітаю.
На щастя, на здоров'я та на Новий рік,
щоб уродило краще, як торік, —
жито, пшениця і всяка пашниця...


Так діти вітають господарів з новорічним святом, бажаючи отримати святковий дарунок.
Новорічне свято — здавна одне з найулюбленіших в Україні. Багато радощів дарує воно і дорослим, і дітям: новорічні гуляння, феєрверки, подарунки від Діда Мороза і Снігуроньки, веселі зимові канікули і головну окрасу свята — ялинку, що сяє різнобарвними вогниками.
До речі, традиція ставити в українських хатах ялинку прийшла з Польщі та Литви ще наприкінці XIV ст. майже одночасно з прийняттям січневого літочислення. До того українці ототожнювали початок нового року з початком весни.


Поверненням до духовності, відродженням свободи совісті й віросповідання стало урочисте святкування в Україні Різдва Христового і Великодня, або Пасхи. Зокрема, Великодні свята, які відзначають у першу неділю після весняного рівнодення і повного місяця, відродили дивовижне народне мистецтво — писанкарство. Українці займалися ним ще до прийняття християнства. IX ст. датується писанка з поетичною назвою «Берегиня». Щоправда, виготовлена вона з кераміки. У Київській Русі навіть існувало виробництво таких сувенірів. За свідченнями іноземних фахівців, українські писанки за художнім рівнем, розмаїттям кольорів, довершеністю малюнків і сюжетів прирівнюються до знаменитих китайських та японських мініатюр.

Українська національна кухня

Українська кухня користується широкою популярністю серед слов'янських кухонь. Вона давно одержала поширення далеко за межами України, а деякі страви української кухні, наприклад борщі і вареники, увійшли в меню міжнародної кухні. Вони користуються великим попитом у ресторанах і столових Москви, Санкт-Петербурга, Тбілісі, Праги, Софії, Будапешта. Українська національна кухня склалася досить пізно, в основному до початку XIX ст. Доти її важко було відмежувати від родинних їй польської та білоруської кухонь. Це пояснюється тривалістю і складністю процесу формування української нації і української держави, тому що різні частини території її входили до складу різних держав (Литви, Польщі, Угорщини, Румунії).

І до цих пір збереглися розходження між блюдами Чернігівщини і Галичини, Полтавщини і Волині, Буковини і Харківщини, Поділля і Закарпаття. Українська кухня була створена на базі вже сформованих у кожній з регіональних частин України елементів кулінарної культури. Попри те, що ці елементи були дуже різнорідні, унаслідок величезності території, що розкинулася від Карпат до Приазов'я і від Прип'яті до Чорного моря, розходження природних умов і історичного розвитку окремих частин її, сусідства безлічі народів (росіяни, білоруси, татари, ногайці, угорці, німці, молдавани, турки, греки), українська кухня виявилася на рідкість цільної, навіть трохи однобічною як по добору характерної національної харчової сировини, так і за принципами його кулінарної обробки. У національну українську кухню не ввійшли традиції давньоруської кухні, зв'язок з якою була втрачена після монголо-татарської навали. Це відрізняє українську кухню від російської і білоруської, де древні традиції, хоча і видозмінювалися, але тим не менше зберігалися протягом багатьох століть.

Разом з тим українська кухня сприйняла деякі технологічні прийоми не тільки німецької й угорської кухні, але і татарської і турецької, по-своєму частково видозмінивши їх. Так, обсмажування продуктів у перегрітій олії, властива тюркським кухнях, було перетворено в українське "смажання" (тобто пасерування овочів, що йдуть у борщі чи в другі страви), що, наприклад, абсолютно не властиво українській кухні. А різноманіття страв із свинини ріднить українську кухню з кухнями західних слов'ян і угорців і сусідів українців - білорусів, однак використання сала в українській кухні надзвичайно різноманітно.

Сало не тільки їдять солоне, варене, копчене і смажене, на ньому не тільки готують, їм не тільки шпигують усяке несвіняче м'ясо, де сало відсутнє, але і використовують його навіть у солодких стравах, сполучаючи з цукром чи патокою. Наприклад, такий масовий кондитерський виріб, як вергуни, смажать, а вірніше обварюють або пряжать в салі.

Українській кухні властиво і не менш рясне використання яєць, які служать не тільки і не стільки для готування самостійного блюда - різного роду "яєшень", скільки для таких ж неодмінних, як і сало, добавок у борошняне, борошно-яєчні і яєчно-фруктові ( солодкі) блюда.

Дуже характерна для української кухні велика кількість борошняних виробів. Причому з усіх видів тіста українці віддають перевагу прісне - просте прісне, прісне напіввитяжне, заварне прісне, прісне здобне з використанням соди як розпушувача, а для кондитерських блюд - переважно пісочне. Національними стравами вважаються вироби з простого бездріжджового тіста: вареники, галушки, шулики, лемішки, гречаники, коржі і більш нові за часом кондитерські вироби - вергуни і ставбиці. А дріжджове тісто вживається тільки для приготування хлібних виробів - паляниці (пишного короваю пшеничного хліба); пампушок, калинник (білий хліб, де чверть борошна складають сухі ягоди, розтерті в порошок) і знаменитих українських бубликів з заварного тіста. У борошняних стравах майже винятково використовується пшеничне борошно, рідше - гречана у поєднанні з пшеничного, а з круп популярністю користається пшоно, а також рис (між іншим рис за назвою "сорочинське пшоно" - спотворене сарацинське, тобто турецьке, арабське пшоно, вживається в українській кухні з XIV ст. і занесено в неї з Заходу, через угорців, звідси зрозуміло і західна його назва "сарацинське").

Поряд з борошняними виробами важлива роль відводиться овочам. Їх вживають у виді гарнірів до жирної м'ясної їжі або подають як самостійні блюда із салом. З овочів на першому місці стоїть, звичайно ж, буряк, який можна вважати національним овочем і який вживають не тільки у свіжому, але і квашеному вигляді. Так, з квашених буряків більшу частину року готують борщі.

Для української кухні характерне також вживання бобових - бобів, сочевиці й особливо квасолі (але тільки не в стручках). Бобові широко використовуються як добавки до інших овочів.

З інших бажаних овочевих і рослинних культур варто назвати моркву, гарбуз, кукурудзу, картоплю і помідори. Кукурудза, як і квасоля, частіше відіграє роль добавок. Вона одержала поширення в українській кухні вже в XVIII ст., особливо в Південній та Південно-Західній Україні. Тільки з XVIII ст. на Україні з'явилася картопля, яка стала використовуватися як гарнір до других страв. Картопля у вигляді пюре знайшла широке застосування при додаванні до пюреподібної квасолі, моркви, сиру, яблук, маку. Крім того, картопля є гарним поглиначем сала в других стравах і сировиною для одержання крохмалю, використовуваного для приготування солодких страв, особливо фруктових киселів і кондитерських виробів.

Неможливо уявити собі сучасний український стіл без таких характерних для неї рослинних продуктів, як помідори і соняшникова олія. Треба сказати, що рослинні олії застосовувалися в українській кухні поряд із тваринним жиром (свинячим салом) здавна, і все ж соняшникова олія одержала поширення лише в останньому сторіччі, причому майже витіснило всі інші рослинні олії. Воно вживається нині в двох видах: олія гарячого жиму, із сильним, своєрідним, настільки улюбленим українцями запахом смаженого насіння, і холодного жиму, найбільш відоме за межами України.

Олія гарячого жиму йде звичайно в холодні блюда - салати, вінегрети, олія холодного жиму частіше вживається для смаження, пряження, тобто для приготування на ньому других гарячих страв.

З пряностей і приправ використовуються переважно цибуля, часник, кріп, кмин, аніс, м'ята, любисток, дудник, чабер, червоний перець. З привізних прянощів - лавровий лист, чорний перець і кориця (для солодких страв). Велику роль як приправа до м'ясних, холодних і овочевих блюд грає оцет, яким, однак, нерідко зловживають.

Із фруктів і ягід, улюблених на Україні квашеними, свіжими, сушеними і копчено-в'яленими, національними можна вважати вишню, сливу, грушу, смородину, кавун і в меншому ступені яблука і малину.

Поряд із фруктами сучасна українська кухня надзвичайно рясно використовує цукор і патоку і в чистому вигляді, і у вигляді складових частин узварів, варений і особливо повидла і кондитерських виробів.

Найбільш відмінною рисою технології української кухні є комбінована теплова обробка продуктів. Вона полягає в тому, що сирий продукт - будь він тваринного або рослинного походження - спочатку піддається легкому обсмажуванню і відносно швидкому пасеруванню, або смаженню і тільки після цього - більш тривалій тепловій обробці, тобто варіннію, запіканню або гасінню.

З цими особливостями приготування українських страв здавна пов'язані й особливості українського посуду - казанки для варіння, сковороди для смаження - глибокі і напівглибокі, невисокий глиняний посуд для подальшого напівтушення - різного роду глечики, миски, чашки, макітри.

З технологічних прийомів готування їжі звертають на себе увагу шинкування, перетин і інші способи подрібнення їжі, зокрема м'яса. Звідси наявність в українській кухні різних рулетів (завиванців), фаршированих страв, запіканок, кручеників з м'ясним фаршем і "січеників", тобто різноманітних м'ясних страв типу битків і котлет, запозичених з німецької кухні через польську і чеську.

Як і всяка кухня з багатим історичним минулим, українська кухня в значній мірі регіональна.

Так, західноукраїнська кухня помітно відрізняється від східноукраїнської; вплив турецької кухні на буковинську, угорської на гуцульську і російської на кухню Слобідської України не підлягає сумніву. Найбільшою різноманітністю відрізняється кухня Центральної України, особливо областей центра Правобережжя. Популярний на Україні борщ має масу різновидів. Їх налічується до 30 видів (полтавський, чернігівський, київський, волинський, львівський та інші), практично в кожній області його готують по своєму, особливому рецепту. Для його приготування використовується до 20 різних продуктів, що і визначає його високі смакові якості й поживність. Борщ готується з свіжих овочів: капусти, буряка, помідорів та інших, заправляється товченим салом з часником і петрушкою. Поєднання цих продуктів додає борщу дивовижний аромат і смак.

Український борщ:

Для рецепта Борщу Вам будуть потрібні:

- Яловиче м'ясо - 300 г
- Буряк - 1 шт. середнього розміру
- Свіжа капуста - 1 / 2 качана
- Картопля - 5-6 бульб
- Морква - 1 шт.
- Корінь петрушки - 1 шт.
- Цибуля ріпчаста - 1 цибулина
- Часник - 3-4 часточки
- Помідори свіжі - 4-5 шт.
- Борошно - 1 ст.л.
- Жир - 200г
- Свиняче сало - 50г
- Сметана - 1 / 2 склянки
- Цукор - 1 ст.л.
- Сік половини лимона
- Зелень петрушки, чорний, мелений, запашний і болгарський перець, лавровий лист - на смак.

Для пампушок:

- Борошно - 1.5 склянки
- Молоко - 3 / 4 склянки
- Цукор - 1 ст.л.
- Дріжджі свіжі - 10г
- Олія рослинна - 2 ст.л.
- Часник - 3 часточки
- Квас для часникової заправки - 1 / 3 склянки
 

М'ясо очистити від плівок, залити холодною водою відварити до готовності. Очищений буряк нарізати соломкою, посипати сіллю, скропити соком лимона, перемішати, покласти в каструлю або глибоку сковорідку, додати жир, зібраний з м'ясного бульйону, помідори, цукор і тушкувати до напівготовності. Очищені та промиті коріння і цибулю нарізати і пасерувати з жиром. Бульйон процідити, м'ясо нарізати шматочками. У проціджений бульйон додати нарізану часточками картоплю, довести до кипіння, опустити нарізану соломкою свіжу капусту, і варити близько 15 хвилин, додати пасеровані овочі, борошняну заправку, болгарський перець, нашинкований тонкою соломкою, спеції і довести до готовності.

Готовий борщ заправити салом, товченим з часником і зеленню, довести до кипіння, дати настоятися протягом 20-25 хвилин. При подачі до столу додати сметану, м'ясо, зелень. До борщу подати пампушки з часником.

Для пампушок в теплому молоці розвести дріжджі, сіль, цукор, додати олію і борошно, замісити тісто і залишити для бродіння. Готове тісто розділити на невеликі шматочки, закатати кульки, укласти на лист, змащений маслом і залишити для расстойки. Випікати при температурі 180-210 градусів. Для часниковою заправки в товчений часник додають сіль, рослинне масло, квас і все рівномірно перемішують, потім отриманою заправкою поливають свіжоспечені пампушки. Подають їх гарячими.

 

Сало

Опис особливостей української кухні було б неповним без сала. Українці навіть іноді жартують: "Сало - це наша національна гордість". Особливо хороший тонкий шматочок сала, покладений на шматочок чорного хліба з часником і сіллю.

На Україні сало зазвичай або солять, або коптять. Солоне сало із-за великої кількості в ньому солі може зберігатися без холодильника протягом довгого часу. Копчене сало не має такого тривалого життя, але у нього абсолютно особлива ніжна структура з ніжним ароматом копченостей і тоненькою скоринкою.

Є один цікавий факт, пов'язаний з цим продуктом. У горах, на великих висотах, в альпіністів пропадає апетит. Дуже часто вони навіть не можуть без огиди дивитися на їжу. А сало - це практично єдиний продукт, який не викликає в альпіністів неприємних відчуттів на великих висотах.

Якщо вам, на чужині, далеко від батьківщини раптом захочеться солоного сала, то подібний продукт існує в інших національних кухнях. Але потрібно правильно підібрати потрібне слово, інакше вам довго доведеться шукати жаданий шматочок.

У Німеччині сало - fett, speck, talg, schmalz. В Англії - suet, fat, lard, tallow. В Іспанії - grasa, sebo, tocino. У Франції - graisse, lard, saindoux, suif. В Італії слово "сало" звучить дуже багато-grasso і lardo. Принести, звичайно, принесуть, але подивляться дивно. А от чи будете ви свинячий жир? Краще просити шпиг. Вас дуже добре зрозуміють в Німеччині та Чехії (speck, schweinespeck, spitze). Не погано в Іспанії - tocino, lardo, polizonte. В Англії треба просити буквально - солоний свинячий жир - salted pork fat. І це може бути схоже на ваші уявлення про солоне сало.

Українська національна кулінарія багата стравами, приготування яких за традицією приурочувалося до різних свят та обрядів - весілля, народження дитини, проводів на військову службу і т.д. Так, млинці з пшеничної і гречаної муки і вареники були обов'язковим блюдом на масляну. До найбільш урочистих свят пекли пироги з м'ясом, печінкою і іншими начинками. Обрядовим блюдом був і компот з сухих фруктів - узвар. Тепер ці страви можна зустріти в меню кожної їдальні і ресторану.

Українські кухарі дбайливо зберігають традиції національного кулінарного мистецтва. Ними відроджено багато незаслужено забутих страв, створені фірмові страви, що завоювали велику популярність.

Сало варене з часником

Інгредієнти:
500 г сала, 30 г часнику, сіль, перець, зелень за смаком.

Приготування:
Сало нашпигувати часником і відварити до готовності. Наприкінці варіння додати сіль, перець. Готове сало охолодити й нарізати невеликими шматочками. На стіл подавати із зеленню петрушки, кропу, цибулі.

Вареники з картоплею і шкварками

 

На 500-600 г картоплі: 150-200 г шкварок ,200-250 г цибулі. Відваріть картоплю, пропустіть через м'ясорубку. Жир качки або гусака, або шматочки жирної свинини дрібно порізати і обсмажити гарненько з цибулею; щоб вийшли шкварки, з'єднайте з картоплею і вимешайте.Подавайте вареники з розтопленим маслом і рубаною зеленню.

Цікаві факти про Україну

1. У Києві, в районі залізничного вокзалу, знаходиться Макдональдс, що займає третє за відвідуваністю місце в світі. Заклад увійшло до п’ятірки найбільш багатолюдних Макдональдсів світу. Підраховано, що за період минулого року тут було виконано 2 мільйони 283 тисяч 399 замовлень.

2. Столична станція метро, що носить назву «Арсенальна» – найглибша з існуючих на сьогодні у світі, вона розташовується під землею на глибині 105 метрів. Споруда була побудована в 1960 році поблизу будівлі парламенту. Деякі джерела стверджують, що в тунелях недалеко від «Арсенальної» знаходяться таємні притулки, які призначаються для політичних верхів. За нею слідує станція «Парк Перемоги», що знаходиться в Москві. Вона йде в глибину на 84 метрів і є на сьогоднішній день є найглибшою станцією Росії.

3. В Україні, у Рівненській області (с. Межиріччя) були знайдені найдавніша в світі карта і найстаріше поселення, побудоване людьми. Їх вік – близько 15 тисяч років. Цікаво, що карта вибита камінням на кістки мамонта, поселення побудовано з цього ж матеріалу.

4. Автором першої в світі конституції був український державний діяч Пилип Орлик. У квітні 1710 він був обраний Гетьманом Запорізьких військ. 5 квітня, в перший день свого гетьманства, Орлик проголосив «Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького», в той час цей прогресивний документ регламентував поділ влади на окремі три гілки, в ньому фіксувалися документально обов’язки і права громадян і представників влади. По суті, пакт був своєрідним договором між козаками, народом України і гетьманом. Багато дослідників вважають, що цей документ був першою конституцією у світі. Для порівняння, в США Конституція була прийнята офіційно в 1787 році, а в Польщі і Франції – в 1791.

5. Територіальний центр Європи припадає на один з українських міст. Він розташований на заході країни в містечку Рахові в мальовничому карпатському містечку.

6. На мініатюру знайомої всьому світу підковану блоху можна подивитися в Київському державному музеї мініатюр. Автором цього творіння є Микола Сядристий – знаменитий український майстер, в арсеналі якого понад 1000 мініатюр.

7. Звання другого за мелодійністю у світі мови носить українську мову, йому поступається тільки італійський. Крім того, він визнаний третім серед найкрасивіших мов світу за кількома критеріями: лексика, фонетика, споруда пропозицій і фразеологія після перського і французької на паризькому мовному конкурсі, що пройшов у 1934 році.

8. Площа насаджень зелені в міській межі столиці дорівнює 54 тисячам гектарів. А всього півстоліття тому Київ вважався найзеленішим у світі містом.

9. Більшість українських слів починаються з літери «п». Hайчастіше вживаємо букву українського алфавіту «о». Найбільш рідко в словах державної мови зустрічаються літери «г» і «ф».

10. Одна з найпопулярніших в світі пісень Summertime була написана Джорджем Гершвіна під враженням, навіяним колисковою композицією «Ой ходить сон коло вікон», виконаної українським Національним хором.

11. Україна займає за фактом вживання спиртних напоїв п’яте в світі місце. Перепивають наших співвітчизників тільки чехи, угорці, росіяни та жителі Молдови. За статистикою кожен житель України старше 15 років випиває в рік більше п’ятнадцяти літрів алкоголю, це на літр перевищує показник випитого громадянином Ірландії і на два – жителем Норвегії.

12. Гімн України складається по суті всього з 6 рядків – чотири з них у куплеті і дві в приспіві. Інші його куплети, написані поетом Павлом Чубинським і музичним композитором Михайлом Вербицьким, офіційно не були затверджені з причини політнекоректності (у словах «Станемо брати в бій кривавий від Сяну до Дону» мається на увазі претензія на російські та польські землі).

13. За статистикою в Європі розкривається близько 40% всіх злочинів, а в Україні – майже 90%. Ця неприродно висока статистика розкриття, за словами правозахисників – результат небажання офіційної фіксації «безнадійних» справ (наприклад, крадіжок мобільних телефонів) і вибивання з підозрюваних зізнань силою.

14. В Україні найбільший у світі запас руди марганцю – 11% від покладів всієї планети або 2,33 мільярда тонн.

15. Українцями, а конкретніше – конструкторським бюро Антонова розроблено літак з найвищими показниками вантажопідйомності в світі, він носить назву Ан -255 «Мрія». Агрегат спочатку був спроектований для перевезення в повітрі космічних кораблів. Сьогодні «Мрія» здійснює вантажні перевезення габаритних вантажів.

16. Різдвяна народна пісня «Щедрик» – одна з найпопулярніших в світі. Авторство композиції належить Миколі Леонтовичу – українському популярному композиторові. Миру пісня відома під назвою Ring Christmas Bells або Carol of the Bells. Різні виконання «Щедрика» набирають на Youtube мільйони переглядів.

17. Українська влада відмовилися з власної ініціативи від зберігання третього найбільшого в світі запасу ядерної зброї. За це Україну було виділено кошти на роззброєння і дано гарантії безпеки з боку ядерних держав.

18. У відмінності від інших країн, в Україні батарейки не підлягають утилізації окремо. А в них містяться токсичні компоненти, що забруднюють грунт та водойми країни.

19. У момент проголошення незалежності в Україні фіксувалося наявність 19,4 мільйона голів свиней, сьогодні їх менше вдвічі – 8,3 мільйона особин. Незважаючи на те, що українці носять звання салоїдів, середньостатистичний житель країни вживає в рік всього 18 кілограм свинини. Навіть німець з’їдає втричі більше.

20. Дмитро Халаджі – український пауерлифтер, який був занесений до Книги рекордів Гіннеса в якості людини, який встановив більше 20 рекордів. Наприклад, він може витримувати на собі плити загальною масою в 700 кілограм, при цьому їх розбивали на ньому кувалдами. Цей трюк називають «Чортовою кузнею».

21. Дніпропетровський український завод «Південмаш» виробляє найбільш екологічні у світі ракетоносії, за допомогою яких в космічний простір відправляють габаритні комерційні вантажі. Здійснюється запуск вантажів в рамках проекту міжнародного масштабу «Морський старт».

22. Один з офіційних рекордів книги Гіннеса: українці нещодавно зробили найбільш місткий у світі келих, призначений для вживання шампанського об’ємом 56,25 літрів.